на главнуюнаписать письмо
Довідники
препарати наших спонсорів





Вхід администратора:
Логін:
Пароль:
Забули пароль?
23.06.2006

Раціональне застосування ферментних препаратів у дітей

Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ

Медицина залізничного транспорту України.-№ 2.-червень 2004.

 

УДК 616.053.2085.355+615.355

 

Ключові слова: ферментні препарати, замісна терапія, зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози, діти, алергія, гіпотрофія, целіакія
 

Нині фармацевтична промисловість пропонує до уваги лікарів багато ферментних препаратів, що відрізняються особливостями технології виробництва, лікарською формою, активністю ферментів, вартістю, а іноді тільки торговою назвою.

Практичний лікар, призначаючи терапію, постає перед вибором ферментного препарату з широкого спектра коригувальних медикаментозних засобів. Якому препарату надати перевагу? Чим відрізняються добре відомі «Мезим форте», «Панкреатин», «Фестал» або, скажімо, «Панзинорм форте», «Креон» чи «Пепфіз»? У яких випадках краще застосувати той чи інший препарат? Метою пропонованого матеріалу є спроба надати допомогу коллегам практикам у доборі ферментних препаратів.

Як відомо, ферментні препарати застосовуються у разі розвитку мальдигестії внаслідок різноманітних причин, ентероцелюлярної мальабсорбції, первинної або вторинної зовнішньосекреторної панкреатичної недостатності [1, 2].

Порушення перетравлювання та всмоктування може мати зв'язок не тільки із зменшенням вироблення різноманітних травних, і зокрема панкреатичних, ферментів, а й із їхньою інактивацією, зменшенням їхньої концентрації у порожнині кишки, швидким транзитом кишкового вмісту, порушенням змішування ферментів із хімусом. Крім того, відомо, що секреція панкреатичних ферментів може залежати від вироблення панкреозиміну і секретину [6, 8, 10].

Первинна панкреатична недостатність у дітей переважно зумовлена захворюваннями безпосередньо самої підшлункової залози (уроджена гіпоплазія, муковісцидоз, хронічний панкреатит)[1, 3, 12, 15]. Її виникненню може також сприяти деструкція ацинарних клітин, обструкція панкреатичних проток, порушення надходження панкреатичного соку до дванадцятипалої кишки, зниження секреції бікарбонатів епітелієм підшлункової залози [5-7, 14]. У разі вторинної панкреатичної недостатності підшлункова залоза здебільшого виробляє достатню кількість ферментів, але дія їх не реалізується внаслідок наявності гострих чи хронічних гастроентерологічних захворювань, порушення мікробіоценозу кишечнику, харчової алергії тощо [1, 3, 12, 15].

Ферментні препарати більш ефективні в разі зниження секреції ензимів чи порушення реалізації їхньої дії у порожнині кишечнику. За вторинної панкреатичної недостатності особливий акцент терапії має бути зроблений на усунення причини зниження секреції ферментів, після чого потрібно застосувати ферментні препарати із замісною метою [1, 3, 8, 15, 16].

Серед багатьох ферментних медикаментозних засобів, які нині є на фармацевтичних ринках України та Російської Федерації, можна виділити:

1. Однокомпонентні препарати панкреатину(«Панкреатин», «Мезим форте», «Креон», «Панцитрат», «Лікреаза», «Трифермент» і под.).

  • 2. Багатокомпонентні препарати панкреатину:
    комбінація із компонентами жовчі, геміцелюлазою («Фестал», «Дигестал», «Ензистал»);
    комбінація із диметиконом («Панкреофлет»);
  • комбінація із пепсином, амінокислотами, соляною та холевою кислотами («Панзинорм форте»);
  • комбінація із рослинними або фунгальними ферментами («Панкреаль Кіршнера», «Комбіцим»);
  • комбінація із рослинними ферментами, трипсином, хімотрипсином, рутином («Меркензим», «Вобензим», «Мульсаль»).

3. Препарати на основі рослинних або фунгальних ферментів («Ензимтал», «Пепфіз», «Ораза», «Солізим», «Сомілаза», «Поленаза»).

4. Препарати на основі лактази («Лактраза», «Тилактаза»).

5. Препарати на основі сахарази («Сукраїд»).

6. Екстракти слизової оболонки шлунка(абомін, ацидинпепсин, пепсидил).

Окрім складу, велике значення має лікарськаформа препарату: мікросфери із кислотостійкою та ентеросолюбільною оболонками («Креон»,»Лікреаза», «Пангрол», «Панцитрат», «Проліпаза», «Вобензим», «Мульсаль»); мікротаблетки двошарові («Панкреаль Кіршнера», «Пангрол» та ін.); таблетки з кислотостійкою та ентеросолюбільною оболонками («Солізим», «Сомілаза», «Панзинормфорте», «Мезим форте», «Фестал» і под.); нетаблетовані форми («Пепфіз», «Пепзим»).

Фізіологічно зумовленою є наявність двошарової оболонки: перше кислотостійке покриття розчиняється у порожнині шлунка, завдяки цьому мікросфери добре перемішуються з хімусом у порожнині шлунка. Ентеросолюбільна оболонка розчиняється тільки у порожнині дванадцятипалої кишки (рН 5,5-6,0) із вивільненням ферментів. Таблетки та драже із кислотостійким покриттям потрапляють до дванадцятипалої кишки після хімусу, щознижує ефективність дії препаратів [3, 8].

Ферментні препарати мають відповідати певним вимогам: бути нетоксичними та стійкими до дії соляної кислоти та пепсину, добре переноситися пацієнтами, вміщувати достатню дозу ферментів, справляти оптимальну дію за рН 5,0-7,0 та не чинити значних побічних ефектів [3, 6, 8, 14].

Вибір препарату для замісної терапії визначається станом зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, рівнем рН шлункового соку, станом моторики кишечнику, наявністю метеоризму, адекватністю дози та тривалістю прийому [2, 4, 16]. Щоб оцінити стан зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, застосовують копрограму, секретин­панкреазиміновий, еуфілінкальцієвий та дихальний тести [2, 7, 8].

Добираючи препарат для усунення первинної панкреатичної недостатності, потрібно перш завсе звернути увагу на вміст у ньому ліпази, тому що ліпаза найбільш чутлива до впливу несприятливих чинників, її кількість знижується раніше порівняно з амілазою та протеазою. Ліпаза швидше інактивується та гідролізується в разі зниження рН у порожнині дванадцятипалої кишки, екстрапанкреатичні джерела ліпази (ротова та шлункова) не в змозі компенсувати зниження активності панкреатичної ліпази [2, 3, 5].

Вибір препарату для замісної терапії залежить також від рівня вироблення інших ферментів у пацієнта, у тому числі від вмісту протеаз (трипсин, хімотрипсин прискорюють інактивацію ліпази), порушень випорожнення (великі дози ліпази закріплюють, жовчогінні компоненти проносять), рівня шлункової секреції, наявності метеоризму, дисфункції жовчного міхура [10, 13, 14, 16].

Деякі ферментні препарати мають однаковий кількісний та якісний склад (панкреатин - 192 мг, екстракт бичачої жовчі- 25 мг, геміцелюлаза -50 мг), але відрізняються назвами, тому що виробляються різними фармацевтичними компаніями («Фестал», «Фестизим», «Мензим», «іпентал»,»Рустал», «Дигестал», «Панстал», «Ферестал»).

Дослідження довели зв'язок між розвитком фіброзної колонопатії та прийманням стандартних («Нутризим») або високоактивних («Панкреаза», «Панцитрат 25000») ферментних препаратів, що мають оболонку з сополімера метакриловой кислоти (еудрагіну). Це ускладнення виникає внаслідок тривалого застосування великих доз ферментних препаратів (понад 50000 ОД ліпазина 1 кг маси тіла на добу). У зв'язку з чим у Великобританії були встановлені протипоказання до застосування цих препаратів у дітей із муковісцидозом віком до 15 років [14]. Отже, за потреби проведення тривалої замісної ферментотерапії (муковісцидоз, уроджена гіпоплазія підшлункової залози) слід призначати препарати «Креон» або»Лікреаза», які не мають еудрагінової оболонки. Ферменти мають надходити до організму під час кожного приймання їжі, середню добову дозуферментів (2000-6000 МО на 1 кг маси тіла) рівномірно розподіляють на всі приймання їжі відповідно до її кількості. Максимальна доза ліпазине повинна перевищувати 10000 ОД на 1 кг маси тіла на добу або 2 500 ОД на 1 кг маси тіла одноразово. Критерієм достатності дози є нормалізація випорожнення, відсутність стеатореї, збільшення маси тіла відповідно до віку [6, 16].

У разі значного метеоризму потрібно застосовувати препарати, що містять симетикон («Пепфіз», «Ензимтал»), диметикон («Панкреофлет»),целюлазу, геміцелюлазу («Панкреаль Кіршнера»,»Фестал», «Форте ензим», «Панолез»), активованевугілля («Ензимтал»). Симетикон - високомолекулярний полімер із властивостями піногасника, що не тільки сприяє зменшенню метеоризму, а й полегшує доступ ферментів до харчових субстратів та стінки кишки. Целюлаза та геміцелюлаза зменшують метеоризм, розщеплюючи полісахариди рослинних оболонок [2, 4, 7, 13].

За діареї не бажано застосовувати препарати, що вміщують компоненти жовчі («Фестал», «Панолез» тощо) або жовчогінних екстрактів («Панкурмен» - екстракт куркуми). Жовчні кислоти збільшують осмотичний тиск кишкового вмістуіз розвитком осмотичної та секреторної діареї.

Ферментні препарати широко застосовуютьу лікуванні хворих із харчовою алергією [5, 12, 15]. Як відомо, харчова алергія розвивається у значної кількості схильних до алергії дітей раннього віку внаслідок відсутності або втрати толерантності до харчових алергенів, що може бути наслідком функціональної незрілості імунної системи та органів травлення; меншого порівняно з дорослими вироблення sIgA та Тклітин (СД8+); меншої секреції соляної кислоти та більш низької активності травних ферментів; меншого вироблення слизу. Усі наведені чинники сприяють посиленню контакту харчового антигену із клітинами імунної системи кишечнику, що призводить до надмірного вироблення специфічних антитіл із подальшим розвитком гіперчутливості [12, 15].

Препарати, що містять ферменти рослинного, мікробного або фунгального походження, мають ширшу субстратну специфічність, стійкість до інгібіторів ферментів підшлункової залози та стабільність у кислому середовищі. Однак ці препарати менш активні, ніж ті, що мають в основі тваринний панкреатин [14]. Препарати цієї групи нерекомендується призначати хворим на алергійні захворювання. Наприклад, дітям із побутовою та грибковою сенсибілізацією протипоказані препарати, що містять фунгальні ферменти («Пепфіз»,»Ораза», «Ензимтал», «Сомілаза», «Панкреаль Кіршнера», «Комбіцим»). А препарат «Солізим», до складу якого входить ліполітичний фермент, що його отримують з Penicillium solitum, не слід застосовувати пацієнтам із надмірною чутливістю до антибіотиків пеніцилінової групи. Препарат «Полензим» не слід призначати хворим на поліноз, оскільки він вміщує ферментну субстанцію поленазу, яку отримують із квіткового пилку. За наявності гіперсенсибілізації до білків коров'ячого молока, яловичини або свинини потрібно уникати застосування препаратів, що містять тваринний панкреатин. Треба також пам'ятати про антигену спорідненість між білками коров'ячого молока та яловичини. Ось чому дітям із харчовою алергією на коров'яче молоко слід призначати препарати, які мають в основі свинячий панкреатин.

У виробництві препаратів "Креон", «Панкреаль Кіршнера», препаратів системної ензимотерапії («Вобензим», «Мульсаль», «Флогензим») використовують свинячий панкреатин, тоді як іншіферментні препарати виготовляють з підшлункових залоз великої рогатої худоби.

Для оптимального розщеплення жирів відношення коліпаза/ліпаза має дорівнювати щонайменше 1. Відношення, що менше за 1, або дефіцит коліпази, знижує активність ліпази. Високий вміст коліпази забезпечується використанням для синтезу ферментних препаратів підшлункових залоз свиней, у яких це відношення має значення від 2 до 4. Відомо, що ліполітичну активність підшлункової залози підтримує високий рівень карбоксилестерліпази (ліпаза, що стимулюється солями жовчних кислот) і фосфоліпази А. Ферментні препарати, що є на фармацевтичному ринку, значно відрізняються за цим показником. Одним з препаратів із високим рівнем карбоксилестерази і фосфоліпази є «Креон» [2, 5, 8, 13].

Призначаючи ферментні препарати дітям, потрібно брати до уваги особливості функціонального стану підшлункової залози, шлунка, жовчного міхура, печінки і склад жовчі у різні вікові періоди, а в дітей до 1 року життя - також тип вигодовування (природний чи штучний).

У новонародженої дитини зовнішньосекреторна функція підшлункової залози розвинена слабко, відзначається малий об'єм панкреатичного соку після стимуляції, немає амілолітичної активності. Після початку годування збільшується соко- та ферментовиділення, причому максимального розвитку екзокринна функція залози досягає у віці 2-3 років життя. Особливо швидко зростає амілолітична активність після введення підгодовування. Ліполітична активність дуоденального вмісту досягає рівня дорослої людиниу 12 років. У новонароджених і дітей перших місяців життя в процесі гідролізу молочного жиру велику роль відіграє ліпаза слинних залоз та шлунка. Збільшення з віком синтезу панкреатичної ліпази пов'язане із переважанням у харчовому раціоні довголанцюгових тригліцеридів. Протеолітична активність дуоденального вмісту в дітей до12 років вища, ніж у дорослих. Отже, призначаючи ферментні препарати, потрібно звернути особливу увагу на вміст у них ліпази та амілази (особливо для дітей першого півріччя життя), рівень протеаз має бути низьким [12, 15]. З огляду на це оптимальними для дітей раннього віку є такі препарати, як «Креон 8000», «Панкреазим», «Пепфіз», «Пепзим», «Панкреатин», «Мезим форте».

Відомо, що шлункова секреція у дітей також змінюється з віком [7, 12, 15]. У дітей перших місяців життя майже цілком відсутня вільна соляна кислота в шлунковому соку, проте кількість її починає збільшуватися після введення підгодовування. До періоду статевого дозрівання рН шлункового соку знижується від нейтральної (у новонародженого рН=7) до різко кислої (у дітей 7-11 років рН=2). Становлення шлункової секреції слід розцінювати як таку, що розвинулася еволюційно, адаптацію системи травлення дитини доматеринського молока, яке легко засвоюється імає ферментативні властивості за рахунок автокаталітичного компонента. Низький кислотнопептичний потенціал у дітей перших місяців життя забезпечує збереження імуноглобулінів, лімфоцитів і макрофагів материнського молока.

У дітей, які отримують штучне вигодовування, рівень вільної кислотності вищий, ніж у дітей, яких вигодовують природно [12, 14, 15]. Отже, дітям раннього віку можна призначати ферментні препарати без кислотостійкої оболонки. Перевагу надавати препаратам, що містять пепсин, соляну і холеву кислоти («Панзинорм форте», «Пепфіз»), або призначати такі ферментні препарати, що не містять соляної кислоти, - у комбінації з абоміном, пепсиділом. У дітей відбуваються також певні вікові зміни вмісту жовчних кислот у жовчі [12]. Концентрація жовчних кислот у печінковій жовчі у дітей першого року життя висока, потім вона поступово знижується - до 10 років, а в дорослому віці знову збільшується. Протягом першого півріччя життя гепатоцити недостатньо виробляють жовчні солі. Особливо низька активність жовчотворення у недоношених дітей (становить 10-30% жовчотворення проти доношених). Цей дефіцит частково компенсується емульгуванням жіночого молока [12, 15]. Тому для лікування зовнішньосекреторної панкреатичної недостатності у дітей раннього віку потрібно призначати переважно препарати, що містять компоненти жовчі (за відсутності синдрому діареї).

Одним із чинників, що зменшує активність ліпази, є висока кислотність шлункового соку. Ефективність ферментної терапії можна піднести одночасним призначенням антацидних або антисекреторних препаратів. При цьому слід пам'ятати, що антацидні засоби, які містять кальцій абомагній, знижують дію ферментних препаратів, посилюють метеоризм і стеаторею [14]. Приймання антисекреторних засобів має тривати впродовж усього періоду застосування ферментнихп репаратів. За потреби проведення тривалої замісної терапії зростає імовірність появи побічнихефектів від застосування антисекреторних та антацидних препаратів. Отже, у лікуванні гіперацидних гастритів показане призначення ферментних засобів із кислотостійкою оболонкою («Лікреаза», «Креон»), що не містять компонентів шлункового соку, або препаратів, що містять кислотостійкі рослинні ферменти («Панкреаль Кіршнера», «Пепфіз»), або ферментних препаратів упоєднанні з такими антацидами, як «Фосфалюгель», «Алюгастрин», «Альфогель», «Гастерин».інші антациди («Маалокс», «Гелусил», «Гастал», «Ренні», «Альмагель») містять гідроокис магнію, тому їх не потрібно застосовувати разом із ферментними засобами.

Хворим на ерозивні гастродуоденіти, виразкову хворобу шлунка чи дванадцятипалої кишки не рекомендується призначати препарати, що містять компоненти жовчі й жовчні кислоти («Фестал», «Ензистал», «Панзинорм» та ін.), нікотинамід («Ензимтал») та активоване вугілля («Ензимтал») [8, 16]. У такому разі потрібно призначати ферментні препарати із кислотостійкою оболонкою («Креон», «Лікреаза»), препарати, що містять кислотостійкі рослинні ферменти («Панкреаль Кіршнера», «Пепфіз») у поєднанні із прокінетиками.

У разі гіпоацидних гастритів виникає вторинна панкреатична недостатність у зв'язку із недостатньою секретиновою стимуляцією підшлункової залози. До того ж короткочасне компенсаторне функціональне напруження підшлункової залози поступово призводить до її виснаження. Гіпоацидність шлункового соку сприяє мікробній контамінації дванадцятипалої і порожньої кишок, розвивається синдром маль абсорбції, змінюється рН у порожнині кишки, що перешкоджає реалізації дії панкреатичних ферментів [1, 2, 12]. У такій ситуації потрібно призначати препарати, що містять компоненти шлункового соку («Пепсин», «Панзинорм»), або препарати, що не мають кислотостійкої оболонки («Креон» - мікросфери без капсули,    «Ораза» - за наявності закрепів), у поєднанні із абоміном або пепсином.

За наявності гіпотонічної і гіпокінетичноїдискінезії жовчовивідних шляхів знижується активація панкреатичної ліпази у порожнині кишки внаслідок дефіциту жовчних кислот або асинхронного надходження жовчі, панкреатичних ферментів і хімусу у дванадцятипалу кишку. Порушення емульгування жирів і активація панкреатичної ліпази зумовлюють виникнення стеатореї [2, 6, 10, 14]. Для усунення таких порушень показана замісна ферментотерапія із застосуванням препаратів, що містять екстракт жовчі й жовчогінні компоненти («Фестал», «Ензистал», «Панкурмен» та под.).

Якщо знижена або відсутня активність одного або кількох кишкових ферментів, розвивається порушення порожнинного перетравлювання [1-3, 5]. Розрізняють первинну (уроджену) та вторинну (набуту) дисахаридазну та пептидазну недостатність, дефіцит ентерокінази. Уроджене зниження синтезу ентерокінази, яка перетворює неактивний трипсиноген в активний трипсин, спричиняє нестачу панкреатичних протеаз. Вторинна ферментативна недостатність може виникати внаслідок ушкодження слизової оболонки тонкої кишки після ротавірусних ентеритів, лямбліозу, а також на тлі хвороби Крона, целіакії та під впливом деяких медикаментозних засобів [12,14, 15]. При целіакії, окрім первинної пептидазної недостатності, спостерігається також порушення імунологічного гомеостазу. інфільтрація лімфоїдними клітинами та дифузна атрофія ентероцитів дванадцятипалої кишки зумовлює зниження синтезу секретину і холецистокініну та спричиняє розвиток панкреатичної недостатності [12, 15].Тому для лікування цього захворювання потрібнопризначати замісну ферментотерапію для оптимізації порожнинного травлення, корекцію дисбіоценозу кишечнику та імунологічного гомеостазукурсом упродовж 1-2 місяців. Слід пам'ятати, що в разі целіакії призначати таблетки та пілюлів оболонці не можна, тому що у її складі міститься глютен. Також не слід призначати рідкі медикаментозні форми, що містять солод [12, 15].

 

Хворим із транзиторною та вторинною лактазною недостатністю слід застосовувати переважно препарати, що містять бетагалактозидазу: «Лактейд», «Керулак», «Лактраза», «Тилактаза». Дозу препарату потрібно добирати індивідуально. Для коригування сахаразоізомальтазної недостатності на тлі дієтотерапії доцільно призначати препарат «Сукраїд», що має високу сахаразну активність (по 1-2 мл на початку і наприкінці кожного приймання їжі) [15]. Якщо копрограма засвідчує велику кількість позаклітинного крохмалю, зниження рН («5,5) на тлі інших нормальних показників, можна застосовувати «Ензимтал», що містить фунгальну амілазу, «Пепфіз», до складу якого входить фунгальна діастаза, препарати безжовчних кислот із целюлазою («Панкреаль Кіршнера»).

Відомо, що за дисбактеріозу слизова оболонка тонкої кишки зазнає ушкодження як ендотоксинами, так і безпосередньо патогенною та умовно патогенною флорою [1, 2, 8]. Ендотоксини ушкоджують клітинні мембрани, сприяють лавиноподібному наростанню утворення вільних радикалів, передчасній декон'югації жовчних кислот у верхніх відділах кишечнику. Це спричиняє зміни у структурі жовчної міцели, порушення емульгування жирів жовчю і зниження ефекту впливу панкреатичної ліпази на гідроліз тригліцеридів. З огляду на те, що зовнішньо секреторна панкреатична недостатність, яка виникає за дисбактеріозу, є вторинною, потрібно передусім відновити нормальний мікробіоценоз кишечнику. Ферментні препарати застосовують із замісною метою, їх слід добирати з урахуванням характеру випорожнень і наявності метеоризму [1, 6, 14].

За численними спостереженнями, перебіг гострих кишкових інфекцій у 62-76% дітей ускладнюється розвитком екзокринної недостатності підшлункової залози і синдромом мальабсорбції [1, 3, 5]. Найбільші зміни активності панкреатичних ферментів спостерігаються з 5-ї по 16-ту добу хвороби. Крім того, досить довго (понад 3 місяці) зберігаються функціональні порушення діяльності підшлункової залози. Ось чому в лікуванні гострої кишкової інфекції рекомендується призначати ферментні препарати під час реконвалесценції, але не раніше 5 доби від початку хвороби.

Зниження ферментативної активності шлунка, кишечнику, підшлункової залози у дітей з гіпотрофією є пропорційним до ступеня дефіциту маси тіла. Спостерігаються зниження апетиту, нестійкі випорожнення із тенденцією як до закрепів, так і до проносів, зниження толерантності до їжі, ознаки мальдигестії у копрограмі [1, 2, 10]. У такому разі ферментотерапію широко застосовують як тимчасову замісну, особливо під час з'ясовування толерантності до їжі. З цією метою потрібно призначати ферментні препарати, які містять компоненти шлункового соку («Панзинорм»), або препарати панкреатину у поєднанні з абоміном або пепсином. Оскільки під час цього захворювання настає пригнічення Т-лімфоїдної системи (дефіцит Т хелперів), доцільним буде застосовувати препарати системної ензимотерапії («Вобензим», «Флогензим», «Пепфіз», «Пепзим», "Ензимтал"). За наявності закрепів можна призначати препарати з компонентами жовчі.

Свої особливості має ферментна терапія полідефіцитів. Розвиток синдрому мальабсорбції за різноманітної гастроентерологічної патології може спричиняти симптоми гіповітамінозів, дефіциту мікро і макроелементів, залізодефіцитну, мегалобластну, вітамінодефіцитну анемії [1, 5, 14]. Лікуючи фолієводефіцитну анемію, слід брати доуваги, що панкреатин має властивість утворювати комплекси з фолієвою кислотою, інактивуючи її та порушуючи всмоктування. Застосування медикаментозних засобів, що містять тваринний панкреатин, є неефективним. У такому разі потрібно призначати препарати, до складу яких входять рослинні ферменти («Пепфіз», «Пепзим», «Ензимтал», «Солізим», «Сомілаза»).

У разі панкреатитів, які перебігають із значним больовим синдромом, доцільним є застосовувати ферментні препарати для «запуску» механізму зворотного зв'язку, за яким панкреатичні ферменти руйнують рилізинг-пептиди секретину і холецистокініну, тим самим знижуючи вироблення та вивільнення відповідних гормонів і гальмуючи секрецію підшлункової залози. Основну роль у реалізації цього механізму відіграють протеази. У такій ситуації слід застосовувати одно і безоболонкові таблетовані препарати («Панкреатин», «Мезим форте», «Панкреаль Кіршнера», «Ензимтал», «Пепфіз» тощо). Вони виявляють активність уже в початкових відділах дванадцятипалої кишки та руйнують рилізинг-пептиди [6, 8, 9].

Таким чином, вибір адекватного ферментного препарату для проведення замісної ферментної терапії є складним і важливим завданням, для успішного розв'язання якого потрібно зважати на індивідуальні особливості організму дитини, наявні порушення травлення та вікові особливості травної системи у дитячому віці.  

 

Порівняльна характеристика ферментних препаратів,

які є на фармацевтичному ринку України та Російської Федерації

 

Назва препарату

Склад

Склад

 

 

Амілаза

Ліпаза

Протеаза

Креон 8000

панкреатин свинячий - 120 мг

9000

8000

450

Креон 10000

 панкреатин свинячий - 150 мг

8000

10 000

600

Котазим

панкреатин, натрію бікарбонат - 195 мг, целюлаза - 2,5 ОД, екстракт бичачої жовчі - 25 мг

 

 

4 000

 

 

6000

 

 

350

Комбіцим

панкреатин, екстракт рисового гриба

7 000

7 400

430

Мезим форте

панкреатин - 140 мг

4 200

3500

250

Мезим форте 10000

панкреатин

9000

10 000

500

Пангрол 10000

панкреатин свинячий

9000

10 000

500

Панкреофлет

панкреатин - 170 мг

5500

6500

400

Панцитрат 10000

панкреатин

9000

10 000

500

Панкреатин 8000

панкреатин - 240 мг

5500

8000

370

Панкреатин форте

панкреатин - 500 мг

12 000

12 000

500

Панкурмен

панкреатин - 35 мг,

екстракт куркуми - 8,5 мг,

екстракт бичачої жовчі 

 

 

1050

 

 

875

 

 

63

Панкреазим

Панкреатин - 240 мг

5600

8000

370

Панзинорм форте

кислота холева - 135 мг,

пепсин - 50 ОД,

гідрохлориди амінокислот - 100 мг

 

7500

 

6000

 

хімотрипсин-1500,

трипсин - 450

Панкреаль Кіршнера

панкреатин свинячий - 150 мг,

папаїн - 50 мг,

целюлаза фунгальна - 27,3 мг

 

 

5300

 

 

5500

 

 

300

Пепфіз

фунгальна діастаза - 20 мг,

симетикон - 25 мг,

папаїн - 60 мг,

натрію та калію гідрокарбонат,

лимонна та фумарова кислоти

 

 

 

Пепзим

фунгальна діастаза - 50 мг,

папаїн - 50 мг

ефірні олії: кориці - 0,2 мг,

кмину - 0,4 мг, кардамону - 0,4 мг

 

 

 

1 :800

 

 

 

-

 

 

 

-

Сомілаза

фунгальна ліпаза

-

20 000

-

Солізим

фунгальна ліпаза

-

20 000

-

Проліпаза

панкреатин

2 000

4 000

25000

Фестал

панкреатин - 192 мг,

геміцелюлаза - 50 мг,

екстракт бичачої жовчі - 25 мг

 

 

4500

 

 

6 000

 

 

300

Ферестал

Те саме

Те саме

Те саме

Те саме

Форте ензим

-"-

-"-

-"-

-"-

Ензистал

-"-

-"-

-"-

-"-

Мензим

-"-

-"-

-"-

-"-

Дигестал

-"-

-"-

-"-

-"-

Дистал

-"-

-"-

-"-

-"-

Рустал

 -"-

-"-

-"-

-"-

Дигестин

папаїн - 80 мг / 5 мл,

пепсин - 40 мг / 5 мл,

санзим-2000 (амілаза, ліпаза,протеаза) - 10 мг / 5 мл

 

 

 

Ензимтал

фунгальна амілаза - 50 мг,

папаїн - 30 мг,

симетикон - 50 мг,

нікотинамід - 25 мг,

активоване вугілля - 75 мг

 

 

 

 

1 :1200

 

 

 

 

-

 

 

 

 

-

Вобензим

панкреатин свинячий - 100 мг,

трипсин - 24 мг,

хімотрипсин - 1 мг,

бромелаїн - 45 мг,

папаїн - 60 мг,

рутин - 50 мг

 

 

 

 

Цитована література

1. Белоусова Е. А. Синдром мальабсорбции (патофизиология, клиника, лечение) / Е. А. Белоусова, А. Р. Златкина.- М.: Бофер. Ипсен Интернасьональ, 1998.- 28 с.

2. Быков В. А. Ферментные препараты, применяемые при недостаточности процессов пищеварения / В. А. Быков, Н. Б. Демина, Н. Н. Катаева // Хим.фарм. журн.- 2000.-Т. 34.- № 3.- С. 3-7.

3. Гдаль В. А. Замісна терапія у разі зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози // Сучасна гастроентерологія.- 2003.- № 1.- С. 36-40.

4. Гдаль В. А. Ферментні препарати в лікуванні хворих із зовнішньосекреторною недостатністю підшлунковоїзалози / В. А. Гдаль, З. В. Морозова, Ю. В. Чичула // Ліки України.- 2002.- № 3.- С. 49-51.

5. Григорьев П. Я. Рекомендации к назначению ферментных препаратов при синдромах нарушенного пищеварения и всасывания / П. Я. Григорьев, Э. П. Яковенко // Лечащий врач.- 2001.- № 56.- С. 48-50.

6. Губергриц Н. Б. Внешнесекреторная недостаточность поджелудочной железы: этиопатогенетические варианты и лечение // Сучасна гастроентерологія.- 2003.- № 3.- С. 24-33.

7. Губергриц Н. Б. Принципы ферментной терапии в гастроэнтерологии// Сучасна гастроентерологія.-2001.- № 3.- С. 20-26.

8. Губергриц Н. Б. Ферментные препараты: от теории к практике / Н. Б. Губергриц, Г. М. Лукашевич.- Донецк:Лебедь, 2002.- 44 с.

9. Застосування ферментного препарату пепзим у дітей / О. М. Руднєв, В. Г. Мигаль, Ю. В. Каруліна, Н. М. Мягка // Мистецтво лікування.- 2003.- № 5.- С. 63-64.

10. Калинин А. В. Нарушение полостного пищеварения и его медикаментозная коррекция // Клин. перспективы гастроэнтерологии, гепатологии.- 2001.- № 3.- С. 21-25.

11. Компендиум 2003 - лекарственные препараты / Под ред. В. Н. Коваленко, А. П. Викторова.- К.: Морион,2003.- 1388 с.

12. Мазурин А. В. Болезни органов пищеварения у детей.- М.: Медицина, 1984.- 656 с.

13. Огляд ферментних препаратів, що застосовуються в клінічній гастроентерології / В. А. Гдаль, З. В. Морозова, Л. М. Парунян, Ю. В. Чичула // Ліки України.- 2001.- № 67.- С. 54-57.

14. Охлобыстин А. В. Применение пищеварительных ферментов в гастроэнтерологической практике /А. В. Охлобыстин, Н. Баармаа // Рус. мед. журн.- 2001.- Т. 9, № 1314.- С. 568-601.

15. Шабалов Н. П. Детские болезни: Учебник. Т. 1.- СПб.: Питер, 2002.- 832 с.

16. Яковенко Э. П. Ферментные препараты в клинической практике // Клин. фармакология и терапия.-1998.- № 1.- С. 17-20.

 

Реферати:

Рациональное применение ферментных препаратов у детей

 

А. В. Тяжкая, Е. Н. Джуринская, Р. Н. Товмаш

 

В обзоре дана сравнительная характеристика современных ферментных препаратов для проведения рациональной терапии у детей с различной патологией пищеварительного тракта. Критериями выбора адекватного ферментного препарата являются нарушения переваривания, индивидуальные особенности ребенка, возрастные особенности пищеварительной системы в детском возрасте.

 

The rational use of enzymatic medications in children

 

O. V. Tiazhka, O. M. Dzhuryns'ka , R. M. Tovmash

The comparative characterization of modern enzymatic medications for rational therapy realization in children's groups with different pathology of digestive system has been given in the review. The choice criteria of the adequate enzymatic medication were: dyspepsia, individual child's features, agepeculiarities of digestive system formation.

 

Источник: Медицина залізничного транспорту України 

Тяжка О. В. , Джуринська О. М. , Товмаш Р. М.
Повернутися до списку статей

Спеціалістам
стравохід, шлунок, 12-пала кишка
кишечник
підшлункова залоза
печінка, жовчовивідні шляхи
шкіра
стравохід, шлунок, 12-пала кишка
кишечник
підшлункова залоза
печінка, жовчовивідні шляхи
загальні питання
фармакотерапія
фітотерапія
гомеопатія
усі права захищено, при використанні материалів посилання на сайт обов'язково